" весна потрошку стукає в віконце
жартує сніг із дощиком разом
але у нашій залі світить сонце,
що зігріває добрим словом і теплом..."
Такими словами розпочався тематичний захід до свята рідної мови " Світське життя з Катериною Осадчою", що відбувся 03.03.2016р. в ЗОШ №3. Екстранеординарна ведуча вела свій репортаж із кабінету української мови та літератури. Їй вдалося взяти інтерв'ю у самої Христини Орбакайте та Насті Каменських , не залишили її байдужими танцювальні та словесні па Діми Білана та Вєрки Сердючки. Свої таланти демонстрували Софія Ротару та патріотична Руслана Лижичко. Лавровий вінок ділили Ольга Сумська та Руслана Писанка .За чистоту рідного слова дбала Ольга Фреймут.
Але усі крапки над І розставив Великий Кобзар.
Юні актори драматичного театру "Березіль"своєю грою і піснею продемонстрували усім справжній парад зірок естради та подарували усім кольорову мозаїку хорошого настрою.
Але усі крапки над І розставив Великий Кобзар.
Юні актори драматичного театру "Березіль"своєю грою і піснею продемонстрували усім справжній парад зірок естради та подарували усім кольорову мозаїку хорошого настрою.
Представлення колективу «Березіль» ЗОШ №3
Шкільний театр…Скільки надій, які здійснилися, визнаних і невизнаних геніїв, талантів…Перші аплодисменти, перші сценічні захоплення і перші перемоги. На жаль, не всі знаменитості шкільних театрів стануть акторами, але перші ролі, перші репетиції залишаться в пам′яті назавжди. На шкільних спектаклях виховуються і майбутні таланти, і майбутні глядачі. А справа режисера шкільного театру - шукати, знаходити, помилятися і радіти знахідкам. У шкільних театрів велике минуле, але і ще більше майбутнє.
Так вважають і керівник, і учасники драматичного колективу ЗОШ №3 «Березіль». Колектив заснований у 2003 році і ось уже майже дванадцять років поспіль радує глядача творчими здібностями і любов′ю до сценічного мистецтва. Змінювалися керівники колективу, учасники, але основним напрямком роботи лишається відродження української самобутньої культури, традицій та народних звичаїв. Серед улюблених авторів, за творами яких ставилися п’єси, неодноразово виступали Михайло Старицький, з його недолугим Стецьком з Гончарівки, моднім Голохвастим з Андріївського узвозу, а також класики світової літератури: Марк Твен, Микола Гоголь, Робер Тома.
Хто з нас не захоплювався в дитинстві романтичними пригодами, сповненими захоплюючих історій, інтриг та найзаповітніших таємниць. Кому не марилися мандрівки за моря, за океани. А який з хлопчаків навіть серед найзапекліших пустунів і розбишак не мріяв віднайти справжній скарб, який 100, 1000-у, а, може, і більше років пролежав, вдало замаскований розбійниками чи піратами Карибського моря?
А чи пам’ятаєте ви своє перше кохання, несміливі кроки до свого обранця чи обраниці?
Не секрет, що шкільні роки не всі сприймають як свято і подарунок долі. Для декого це, можливо, і так, але трапляються і такі, для яких навчання – це каторга і справжня мука. І вони всіма правдами і неправдами намагаються уникнути цих благ. І лише, коли школа, вчителі, рідні класи і неповторний шкільний світ залишаються позаду, з ностальгією і трепетом згадують найкращі і безтурботні часи.
Учасники драматичного колективу «Березіль» зробили спробу перенести усіх присутніх в щасливе дитинство, в далеке американське містечко Сент – Пітерсберг, в якому будуть відбуватися справжні пригоди: і зі шкільними тортурами, і першим коханням, і пошуком заповітних скарбів.
Непередбачувані пригоди Тома Сойєра відтворили у 2008році – Олег Пуха, Дмитро Шумра, Олександр Тосенко, Євген Речун, Юрій Ярошик, Марія Верешко, Наталія Мельничук, Світлана Лосінець.
У виставі «Вісім люблячих жінок» є над чим посміятися і про що задуматися. Повний іронії, психологічних нюансів і відвертих провокацій сюжет. Вистава привертає увагу не тільки захоплюючим сюжетом, а й чарівною атмосферою Франції 50-х років ХХ століття.
«Вісім люблячих жінок» - п'єса відомого французького письменника, драматурга, сценариста, режисера і актора Робера Тома. Написана у 1961 році. У 2002 році комедійний мюзикл-водевіль за цим твором зняв французький кінорежисер Франсуа Озон. У його стрічці «Вісім жінок» знялися відомі французькі актриси.
І з кожною новою сценою, з кожним діалогом вживаєшся у події і сам стаєш героєм вистави.
Персонажі оживають на сцені. Вони надзвичайно правдиво розповідають про те, що в житті всяке буває, та головне - зберегти людське у собі.
50-і роки. Французька глибинка. Під Різдво у великому будинку збирається велика родина. Але радість зустрічі затьмарює страшна подія: господар будинку знайдений мертвим у своїй спальні. Поліція не прибуде вчасно: хтось перерізав телефонний шнур і дроти запалювання в машині, до того ж ворота будинку занесені снігом. Відрізані від навколишнього світу, вісім жінок, близьких до господаря дому, починають самостійне розслідування.
Перелякані жінки (адже одна з них вбивця!) Починають з підозрами розпитувати один одного про те, що робила кожна з них у ніч убивства. Скільки ж сімейних таємниць відкривається водночас! Всі старанно брешуть про себе і один про одного, намагаючись відвести від себе підозру, але правда неминуче відкриється. Страшна, несподівана правда…
2013рік - «Березіль» знову на підмостках сцени з новим репертуаром – з постановкою п’єси відомого французького письменника, драматурга, режисера і актора Робера Тома ″Вісім люблячих жінок″. Майстерно перевтілитись змогли:
Тетяна Бухало, Софія Куц, Ольга Градюк, Діана Галайчук, Тетяна Шевчик, Марія Покидюк, Світлана Лосінець, Єлизавета Василенко.
Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.
Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
У 2014 році учасниками драматичного колективу був проведений захід, присвячений 200-літтю з Дня народження Т.Г. Шевченка, «Не згасає свіча пам′яті про великого Кобзаря».
Незважаючи на те, що Кузнецовськ знаходиться відносно далеко від головної театральної сцени країни, драматичне мистецтво у нашому місті процвітає. Серед його прихильників є багато аматорів, які тішать глядачів своєю акторською майстерністю, беручи участь у традиційному міському огляді-конкурсі драматичних колективів «Україно, любий край».
Саме цей конкурс розкриває перед присутніми, учасниками, журі незбагненний світ драматичного мистецтва, дитячої майстерності, безпосередності, натхненної гри.
Виступи березілівців дарують присутнім естетичну насолоду від вмілого виконання ролей, численних перевтілень акторів, багатогранного зображення сюжетних сцен, розкривають психологію характерів героїв, даючи зрозуміти мотивацію їхніх вчинків і дію; намагаються заглибити глядачів у проблему людського існування.
Вбирає сцена сяйво самоцвітів,
Зірок талантів, барви кольорів.
Тут оплески звучать, горять софіти,
І лине пісня, танець запальний.
Так вважають і керівник, і учасники драматичного колективу ЗОШ №3 «Березіль». Колектив заснований у 2003 році і ось уже майже дванадцять років поспіль радує глядача творчими здібностями і любов′ю до сценічного мистецтва. Змінювалися керівники колективу, учасники, але основним напрямком роботи лишається відродження української самобутньої культури, традицій та народних звичаїв. Серед улюблених авторів, за творами яких ставилися п’єси, неодноразово виступали Михайло Старицький, з його недолугим Стецьком з Гончарівки, моднім Голохвастим з Андріївського узвозу, а також класики світової літератури: Марк Твен, Микола Гоголь, Робер Тома.
Хто з нас не захоплювався в дитинстві романтичними пригодами, сповненими захоплюючих історій, інтриг та найзаповітніших таємниць. Кому не марилися мандрівки за моря, за океани. А який з хлопчаків навіть серед найзапекліших пустунів і розбишак не мріяв віднайти справжній скарб, який 100, 1000-у, а, може, і більше років пролежав, вдало замаскований розбійниками чи піратами Карибського моря?
А чи пам’ятаєте ви своє перше кохання, несміливі кроки до свого обранця чи обраниці?
Не секрет, що шкільні роки не всі сприймають як свято і подарунок долі. Для декого це, можливо, і так, але трапляються і такі, для яких навчання – це каторга і справжня мука. І вони всіма правдами і неправдами намагаються уникнути цих благ. І лише, коли школа, вчителі, рідні класи і неповторний шкільний світ залишаються позаду, з ностальгією і трепетом згадують найкращі і безтурботні часи.
Учасники драматичного колективу «Березіль» зробили спробу перенести усіх присутніх в щасливе дитинство, в далеке американське містечко Сент – Пітерсберг, в якому будуть відбуватися справжні пригоди: і зі шкільними тортурами, і першим коханням, і пошуком заповітних скарбів.
Непередбачувані пригоди Тома Сойєра відтворили у 2008році – Олег Пуха, Дмитро Шумра, Олександр Тосенко, Євген Речун, Юрій Ярошик, Марія Верешко, Наталія Мельничук, Світлана Лосінець.
У виставі «Вісім люблячих жінок» є над чим посміятися і про що задуматися. Повний іронії, психологічних нюансів і відвертих провокацій сюжет. Вистава привертає увагу не тільки захоплюючим сюжетом, а й чарівною атмосферою Франції 50-х років ХХ століття.
«Вісім люблячих жінок» - п'єса відомого французького письменника, драматурга, сценариста, режисера і актора Робера Тома. Написана у 1961 році. У 2002 році комедійний мюзикл-водевіль за цим твором зняв французький кінорежисер Франсуа Озон. У його стрічці «Вісім жінок» знялися відомі французькі актриси.
І з кожною новою сценою, з кожним діалогом вживаєшся у події і сам стаєш героєм вистави.
Персонажі оживають на сцені. Вони надзвичайно правдиво розповідають про те, що в житті всяке буває, та головне - зберегти людське у собі.
50-і роки. Французька глибинка. Під Різдво у великому будинку збирається велика родина. Але радість зустрічі затьмарює страшна подія: господар будинку знайдений мертвим у своїй спальні. Поліція не прибуде вчасно: хтось перерізав телефонний шнур і дроти запалювання в машині, до того ж ворота будинку занесені снігом. Відрізані від навколишнього світу, вісім жінок, близьких до господаря дому, починають самостійне розслідування.
Перелякані жінки (адже одна з них вбивця!) Починають з підозрами розпитувати один одного про те, що робила кожна з них у ніч убивства. Скільки ж сімейних таємниць відкривається водночас! Всі старанно брешуть про себе і один про одного, намагаючись відвести від себе підозру, але правда неминуче відкриється. Страшна, несподівана правда…
2013рік - «Березіль» знову на підмостках сцени з новим репертуаром – з постановкою п’єси відомого французького письменника, драматурга, режисера і актора Робера Тома ″Вісім люблячих жінок″. Майстерно перевтілитись змогли:
Тетяна Бухало, Софія Куц, Ольга Градюк, Діана Галайчук, Тетяна Шевчик, Марія Покидюк, Світлана Лосінець, Єлизавета Василенко.
Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.
Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
У 2014 році учасниками драматичного колективу був проведений захід, присвячений 200-літтю з Дня народження Т.Г. Шевченка, «Не згасає свіча пам′яті про великого Кобзаря».
Незважаючи на те, що Кузнецовськ знаходиться відносно далеко від головної театральної сцени країни, драматичне мистецтво у нашому місті процвітає. Серед його прихильників є багато аматорів, які тішать глядачів своєю акторською майстерністю, беручи участь у традиційному міському огляді-конкурсі драматичних колективів «Україно, любий край».
Саме цей конкурс розкриває перед присутніми, учасниками, журі незбагненний світ драматичного мистецтва, дитячої майстерності, безпосередності, натхненної гри.
Виступи березілівців дарують присутнім естетичну насолоду від вмілого виконання ролей, численних перевтілень акторів, багатогранного зображення сюжетних сцен, розкривають психологію характерів героїв, даючи зрозуміти мотивацію їхніх вчинків і дію; намагаються заглибити глядачів у проблему людського існування.
Вбирає сцена сяйво самоцвітів,
Зірок талантів, барви кольорів.
Тут оплески звучать, горять софіти,
І лине пісня, танець запальний.
|
|
|
|